Шкільний вік- це становлення особистості, це період, коли в дитини починає формуватися поняття про мораль та образ власного  «Я». І все те хороше, закладене в цей період, згодом проявиться в подальшому житті.

І від нас, педагогів і батьків, багато чого залежить, щоб разом із молоком матері та її ніжною колисковою у душу дитини входила любов до всього рідного, щоб з малечку вона пізнавала красу світу навколо себе, полюбила навколишню дійсність усім своїм серцем і збагнула те, що її оточує, є природним джерелом, без якого не можна прожити і дня

З давніх - давен наш край славився квітковим розмаїттям. Через багато років до нас повертаються забуті звичаї і обряди, цілющі властивості природних багатств, про які описано у віршах і піснях, легендах і казках.

Що ж треба робити, щоб цілюще джерело мудрості наших  предків не згасло? Як зробити, щоб наші діти не збідніли духовно, щоб не виросли, як оте « перекотиполе», щоб не були байдужими до рідної землі, щоб берегли надбання рідної природи?

Я вважаю, слід дбати про формування духовно цілісної особистості, а тому намагаюся донести до душі кожної дитини святу заповідь про збереження світу навколо нас.

У цьому мені допомагає моє  «ліричне»  начало у душі моїй – це захоплення квітами.

У кожної людини – своє захоплення. Та все ж у людей більше спільного: любов до дітей, прекрасного, прагнення до миру. Не знайти, мабуть, на Земній кулі людей, яких би не чарувала світла музика квітів. У сиву давнину наші предки слов’яни шанували свято Івана Купала. Особливо – таємничу вогнецвіту квітку папороті. Люди вірили: хто відшукає палаючий цвіт, буде щасливим. Квіти були ( та і є) неповторними і прекрасними символами. У кожної країни – свої. У нас – це палаючі маки, золото чубі соняшники, красені – чорнобривці.

Квіти – це щось неймовірне! Квіти – це подарунок природи! Вони вражають мене своїм барвистим розмаїттям. І квіти мої теж потребують різних умов вирощування та догляду. Одні люблять сонячні вікна, інші - щоб прохолода; одні квіти люблять, щоб часто поливала, інші - і на сонці без зрошування виживають. Але усі мої домашні вихованці люблять( і потребують цього), коли я розмовляю з ними. Так, я напевне знаю, що вони це люблять, бо я бачу, як вони буяють, наливаються соком, пружніють у листочках після моїх слів, звернених до них.

А з дітками хіба не так? Одні потребують постійної уваги, турботи, піклування, навіть контролю. А іншим достатньо мого погляду - чи то доброго, чи то занепокоєного, а іноді – осудливого, - і дитина розуміє мене і адекватно реагує.

І так, як професію педагога я вибрала один раз і на все життя, так і захоплення квітами – це назавжди! І не бачу  я великої різниці в одному та іншому. Квіти – символ продовження життя, і людина продовжує себе у дитині. Недарма дітей порівнюють з прекрасними квітами.» « Діти - квіти життя»,- говорить народна мудрість. Продовжуючи її, з висоти своїх прожитих років можу сказати: яких дітей виростимо, такий і рід наш буде. Буйно квітнутимуть нащадки наші – і світ буде яснішим, чистішим, гарнішим. Я вже напевне знаю, що багато спільного є у вихованні дітей і догляді за квітами. Кожна дитина – це особистість. Зі своїм характером, своїми звичками, своїми бажаннями, мріями, прагненнями…

І щоб виховати гідного громадянина нашої держави, недостатньо буде лише моїх уроків чи виховних годин. Значну допомогу мені у цьому надають мої квіти. Саме вони. Ці чарівні тендітні створіння, допомагають прищепити моїм вихованцям любов до прекрасного, допомагають зберегти чистоту дитячих душ. А ще вони, мої чарівні створіння у горщиках на підвіконнях – моя віддушина , моя відрада, моє натхнення. Буває, прийдеш додому, знесилена, без настрою, а підійдеш до вікна, поглянеш на барвисте розмаїття, яке тягнеться до тебе своїми голівоньками,- де втома подінеться! Знову приплив сил, енергії, знову хочеться жити, творити, знову хочеться поділитися своєю любов’ю з цілим світом!

Хай же вічно ясніють на клумбах і в душах наших дітей квіти – як ніжна любов і тиха печаль, як мамина ласка і привітна усмішка, як дотик сонечка, як казка.

                                                                А в кожній з них

Любов і ніжність струменіє,

Чарівність, неповторне диво.

І кожна квітка серце гріє,

Щоб на землі жилось щасливо

.